Сильний нежить у дитини: чому виникає та як лікувати

Нежить — одна з найчастіших причин, через яку батьки звертаються до лора, педіатра або дитячого алерголога. Закладеність носа, прозорі чи густі виділення, чхання можуть супроводжувати звичайну вірусну інфекцію, але іноді повторюються тижнями або навіть місяцями. Якщо дитина постійно дихає ротом, часто чхає, тре ніс, а нежить виникає без температури та інших типових ознак застуди, варто подумати про алергічний риніт. Важливо не просто прибрати симптом, а з’ясувати його причину – від цього залежить правильне лікування.

Чому у дитини постійно закладений ніс?

Причин тривалого або сильного нежитю у дітей досить багато. Найпоширеніші серед них — вірусні інфекції, а також поствірусний риніт, алергічний риніт, а також захворювання носа та навколоносових пазух.

ГРВІ або застуда

У дітей гострі респіраторні вірусні інфекції трапляються часто, особливо після початку відвідування дитячого садка або школи. Спочатку виділення з носа зазвичай прозорі та водянисті, пізніше вони можуть ставати густішими. Одночасно можуть з’являтися біль або дискомфорт у горлі, кашель, слабкість, підвищення температури.

Важливо: жовтий або зелений колір виділень сам по собі не означає бактеріальну інфекцію і не є автоматичним показанням до антибіотиків.

Алергічний риніт

Якщо нежить регулярно повторюється, триває довго або виникає за певних обставин, однією з можливих причин є алергічний риніт.

Особливо характерне поєднання:

• прозорих водянистих виділень;
• нападів багаторазового чхання;
• свербежу в носі;
• закладеності носа;
• свербежу, почервоніння та сльозотечі очей.

Алергічний нежить може бути сезонним. Наприклад, симптоми з’являються навесні під час цвітіння дерев або влітку та восени під час пилкування трав і бур’янів.

Проте алергічний риніт може турбувати впродовж усього року. Причиною можуть бути кліщі домашнього пилу, алергени котів і собак, пліснява та інші алергени. Підказкою для батьків може бути певна закономірність: дитині гірше після контакту з котом, під час прибирання, вночі або вранці після сну, у певному приміщенні чи в конкретний сезон.

Бактеріальні ускладнення та інші захворювання

Іноді затяжна закладеність носа пов’язана з риносинуситом, аденоїдитом або іншими захворюваннями ЛОР-органів.

Звернути увагу варто, якщо симптоми тривають довго без покращення, після початкового покращення стан дитини знову погіршився, з’явилися виражений біль або тиск у ділянці обличчя, висока температура чи інші нетипові симптоми. Тривале утруднення носового дихання також може бути пов’язане зі збільшенням аденоїдів, анатомічними особливостями носа або хронічним запальним процесом. Тому при постійно закладеному носі важливо не лікувати «нежить взагалі», а визначити його причину.

Симптоми риніту у дитини, що потребують уваги

Якщо дитина періодично має нежить під час застуди і поступово одужує — найчастіше це природний перебіг респіраторної інфекції.

Але консультація лікаря потрібна, якщо:

• закладеність носа зберігається тривалий час або постійно повертається;
• дитина регулярно дихає ротом;
• є хропіння або неспокійний сон;
• дитина часто чхає без ознак застуди;
• постійно тре або чухає ніс;
• виділення переважно прозорі й водянисті;
• одночасно сверблять і сльозяться очі;
• симптоми повторюються в один і той самий сезон;
• нежить виникає після контакту з тваринами, пилом або іншими можливими алергенами;
• разом із нежитем з’являються тривалий кашель, свистяче дихання або задишка.

Для алергічного риніту особливо характерний свербіж. При звичайній вірусній інфекції він зазвичай не настільки виражений.

Вікові особливості нежитю у дітей

У немовлят навіть невелика закладеність носа може суттєво заважати годуванню та сну. У дітей раннього віку причиною нежитю значно частіше є вірусні інфекції, хоча алергічний риніт також можливий. Після початку відвідування дитячого садка часті епізоди ГРВІ можуть створювати враження, що дитина «постійно хвора». У старших дітей після 3 років стає простіше помітити характерні ознаки алергії: свербіж у носі, багаторазове чхання, сезонність симптомів або їх зв’язок із конкретним алергеном. Водночас у дітей різного віку алергічний риніт може поєднуватися з бронхіальною астмою, атопічним дерматитом та іншими алергічними захворюваннями.

Діагностика нежитю

Для встановлення причини нежитю лікар насамперед оцінює історію симптомів. Важливо визначити, коли почався нежить, скільки він триває, чи є температура, свербіж і чхання, чи залежить стан дитини від сезону, перебування вдома або на вулиці, контакту з тваринами. Якщо є підозра на алергічний риніт, алерголог може рекомендувати шкірні прик-тести або визначення специфічних IgE у крові. Так можна перевірити сенсибілізацію, наприклад, до пилку дерев, злакових трав і бур’янів, кліщів домашнього пилу, котів, собак або плісняви. У деяких випадках застосовується молекулярна алергодіагностика, яка допомагає детальніше визначити профіль сенсибілізації.

Якщо є підозра на аденоїди, синусит або іншу патологію ЛОР-органів, може знадобитися консультація ЛОР-лікаря та додаткове обстеження.

Як лікувати нежить у дитини?

Лікування залежить від його причини. Саме тому універсальної рекомендації лікування нежиттю не існує.

При вірусній інфекції основою зазвичай є симптоматичний догляд. Можна використовувати сольові розчини для носа відповідно до віку дитини, підтримувати достатнє пиття та комфортні умови в приміщенні.

При алергічному риніті підхід інший. Насамперед, якщо причинний алерген відомий, намагаються зменшити контакт із ним там, де це реально та доцільно. Для контролю симптомів лікар може призначити антигістамінні препарати. Особливо добре вони допомагають контролювати чхання, свербіж та водянисті виділення з носа.

При більш вираженій або тривалій закладеності носа важливе місце в лікуванні займають спрей з гормоном. Це протизапальні препарати, які застосовуються безпосередньо в ніс. При правильному використанні вони допомагають контролювати закладеність, нежить, чхання та інші прояви алергічного риніту.

Важливо правильно користуватися назальним спреєм: препарат повинен потрапляти на слизову носа, а не стікати в горло. Конкретний препарат, дозування та тривалість застосування дитині має підбирати лікар відповідно до віку та симптомів. Судинозвужувальні краплі та спреї не призначені для тривалого лікування алергічного риніту. Їх безконтрольне використання може призвести до медикаментозного риніту та ще більшої закладеності носа.

Якщо підтверджено причинно значущий алерген і симптоми відповідають певним критеріям, алерголог може розглянути алерген-специфічну імунотерапію (АСІТ). На відміну від препаратів, які переважно контролюють симптоми, АСІТ змінює перебіг хвороби і є єдиним методом саме лікування причини алергії.

Антибіотики при алергічному риніті не допомагають і використовуються лише тоді, коли лікар встановив відповідні показання при бактеріальному захворюванні.

Коли потрібно звернутися до лікаря?

Зверніться до педіатра, алерголога або ЛОР-лікаря, якщо нежить у дитини триває довго, часто повторюється, порушує сон або повсякденну активність. Особливо варто обстежити дитину, якщо симптоми мають чітку сезонність, виникають після контакту з можливими алергенами або супроводжуються свербежем носа та очей.

Не відкладайте звернення до лікаря, якщо дитині важко дихати, з’явилося свистяче дихання, виражена задишка, значне погіршення загального стану, сильний головний або лицьовий біль, набряк навколо очей чи інші незвичні симптоми.