Сьогодні основним методом лікування причини алергії є алерген-специфічна імунотерапія. Цей метод полягає у введенні в організм людини алергену, доза якого поступово збільшується. Таким чином відбувається адаптація до речовини, що викликає ознаки алергії. Завдяки цьому симптоми суттєво зменшуються або повністю зникають, і стан людини надовго покращується.
АСІТ призначають при лікуванні алергії на пилок дерев, злаків, бур’янів, а також спори грибів, кліщів домашнього пилу, лупу тварин та отруту комах з метою контролю симптомів алергічної бронхіальної астми, риніту та / або кон’юнктивіту.
Імунотерапія алергенами протипоказана дітям до 2 років. У дітей віком від 2 до 5 років імунотерапія може розглядатися лікарем-алергологом як терапевтичний варіант. Рекомендований вік для початку лікування – 5 років.
Перші ефекти зазвичай спостерігаються вже через 6 – 12 місяців лікування з помітним покращенням у перший рік. 90-100% ефективність досягається на третьому році лікування.
З часом симптоми стануть рідшими, менш інтенсивними та менш тривалими. Так само ви помітите зменшену потребу в протиалергічних ліках. З іншого боку, під час вакцинації ви помітите підвищену толерантність до більшої кількості алергену.
Наразі існують два види АСІТ – сублінгвальна та ін’єкційна. У першому випадку пацієнт приймає алергени за певною схемою вдома, розпилюючи алергени у вигляді спрею під язик.
Ін’єкційна терапія, відповідно, передбачає уколи, які проводяться щомісяця в спеціалізованій алергологічній клініці.
Рекомендована тривалість лікування курсу АСІТ становить від 3 до 5 років, і це залежить від індивідуального профілю алергії кожного пацієнта та оцінюється лікарем-алергологом.
В ідеалі, ефект від АСІТ триває все життя. У деяких випадках пацієнти відчувають повернення симптомів через 5-10 років. Алерголог повинен оцінити, чи це пов’язано з тими самими алергенами чи чутливістю до нових алергенів.
Протипоказань дуже мало, і це, як правило, важкі захворювання, такі як важкі інфекції, гостра лихоманка, психічні розлади, важкі захворювання серця або важка гіпертонія. Коли ці хвороби стають стабільними та контрольованими, тоді можна розглянути проведення початкового курсу чи продовження алерговакцинації.
Необхідно враховувати інші захворювання, такі як важкий атопічний дерматит, важка або неконтрольована астма або аутоімунні захворювання. Ці стани не є абсолютними протипоказаннями до проведення АСІТ, але її призначення розглядається безпосередньо після консультації з лікарем-алергологом та контролю цих захворювань.
Для більшості видів ліків протипоказань немає. Імунотерапія сумісна з такими видами лікування, як протизапальні та симптоматичні методи лікування, антибіотиками, гіпотензивними засобами, гіпоглікемічними препаратами та антитиреоїдними препаратами тощо.
АСІТ не рекомендується пацієнтам, які отримують бета-адреноблокатори, через зменшення дії адреналіну проти важких побічних реакцій. По можливості слід розглянути інші альтернативи. Застосування імунодепресантів також є абсолютним протипоказанням. Слід бути обережними у випадках лікування інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та одночасного прийому адреналіну. У цьому випадку вакцинація завжди проводиться в лікарні.
Починати імунотерапію алергенами протипоказано під час вагітності. Якщо ви завагітніли проконсультуйтеся з лікарем-алергологом щодо продовження лікування. Немає протипоказань для початку або продовження курсу імунотерапії при грудному вигодовуванні.
Полімеризовані алергени є більшими молекулами, ніж природні алергени, що дозволяє підтримувати імуногенність екстракту алергену, одночасно знижуючи його алергенність. Це означає менший ризик для пацієнта, що дає можливість вводити більш високі дози, досягати максимальної дози за коротший проміжок часу.
Рекомендується не виконувати фізичні вправи від помірних до сильних за 1 годину до та через 1 годину після введення вакцини.
Підшкірні вакцини слід вводити в дельтоподібну область руки ніколи не внутрішньом’язово, чергуючи руки з кожною дозою вакцини.
Сублінгвальні вакцини слід вводити перед їжею, бажано натщесерце, і завжди в один і той же час доби.
Отримувати підшкірні щеплення від досвідченого медичного персоналу завжди рекомендується в медичному центрі або відділенні імунотерапії. Підшкірні вакцини ніколи не слід вводити вдома, навіть медичним персоналом.
Сублінгвальні вакцини вводять вдома, коли пацієнт пройшов попередню підготовку щодо їх застосування.
Зазвичай пацієнтів тримають для спостереження протягом 30 хвилин після введення вакцини.
Іноді підшкірні вакцини можуть викликати місцеві реакції, такі як свербіж, почервоніння або набряк у місці вакцинації. Медичний персонал рекомендуватиме застосовувати холодний компрес, а іноді застосовувати антигістамінні препарати, особливо при перших початкових або підтримуючих дозах. При сублінгвальних вакцинах ви можете відчувати легке поколювання в роті, особливо на початку лікування, хоча це зазвичай швидко зникає без необхідності прийому ліків.
З підшкірними вакцинами, хоча і нечасто, спостерігались деякі негайні та важкі реакції, такі як риніт, кон’юнктивіт або напади астми. З цієї причини пацієнтів рекомендується тримати під наглядом протягом 30 хвилин. Більш важкі або уповільнені реакції трапляються рідко, хоча вони можуть виникати, такі як важка анафілаксія. Ризик виникнення цих реакцій зменшується із застосуванням нових вакцин з полімеризованим екстрактом.
Важкі реакції із застосуванням сублінгвальних вакцин практично не повідомлялися.
В останніх дослідженнях, проведених у широкому діапазоні вакцинованих пацієнтів у Європі, прямого зв’язку з іншими патологіями не спостерігалося.