Пієлонефрит
Пієлонефрит являє собою інфекційне захворювання, яке в результаті ураження патогенами паренхіми нирки, чашок і ниркової балії, проявляється запальним процесом в нирках. Найчастіше інфекція проникає із сечового міхура, в нього ж бактерії потрапляють з шкіри навколо уретри.
Пієлонефрит може розвиватися як самостійне захворювання, але переважно він діагностується в комплексі з сечокам’яною хворобою, чоловічим недугом – аденомою передміхурової залози, патологічними станами жіночих статевих органів, пухлинами сечостатевої системи, цукровим діабетом або ж розвивається в вигляді ускладнень в післяопераційний період.
У зв’язку з фізіологічними особливостями будови жіночої сечостатевої системи, у прекрасної половини людства, інфекційне захворювання зустрічається в шість разів частіше, ніж у чоловіків.
Найбільш поширеними збудниками пієлонефриту є:
- кишкова паличка;
- протей;
- ентерококи;
- синьогнійна паличка;
- стафілококи.
Основні причини розвитку хвороби – це:
- переохолодження;
- вірусні інфекції (грип, ангіна, тонзиліт, ГРВІ та інше);
- застій сечі в сечових шляхах;
- цистит;
- запальні захворювання;
- цукровий діабет;
- механічні пошкодження сечового міхура;
- хвороби нирок;
- гіповітаміноз;
- ВІЛ;
- часті перевтоми;
- фізичне виснаження;
- наявність катетерів, сечоприймачів;
- вагітність;
- безладні статеві зв’язки;
- аномалії сечових шляхів;
- ускладнення після оперативного втручання на сечостатевих органах;
- променева і хіміотерапія;
- гормональний збій;
- полікістоз.
Найбільш поширені такі симптоми:
- загальне нездужання, слабкість;
- гарячковий стан, озноб;
- нудота, блювота, пронос;
- біль у боці під ребрами, який віддає в спину, клубову ямку і надлобкову область;
- підвищення температури тіла;
- сплутаність свідомості;
- часте сечовипускання;
- гематурія.
При пієлонефриті часто виникає дизурія, стан характеризується частими болючими сечовипусканнями, причому сеча виводиться малими порціями. Дизурія найактивніше проявляється в нічний час.
Ефективне лікування і позитивний результат багато в чому залежить від точно поставленого діагнозу, який визначить і характер запалення нирок і особливості його індивідуального перебігу.
Своєчасне виявлення запального процесу інфекційного характеру дає високі шанси на сприятливий прогноз і добре піддається лікуванню.
Підхід до лікування пієлонефриту повинен бути комплексним. Тому, як правило включає в себе медикаментозну терапію і фізіотерапію.