Що таке кропив’янка?
Кропив’янка – це хвороба, що характеризується висипанням на шкірі у вигляді пухирів без рідини та сильним свербінням, яке нагадує взаємодію з кропивою. Ця хвороба може бути гострою або хронічною, спонтанною або індукованою.
Пухир – це набряк тілесного кольору або блідої шкіри з почервонінням, який може тривати від декількох хвилин до 24 годин.
Кропив’янка може співіснувати з ангіоневротичним набряком, який є більш глибоким набряком шкіри або слизових оболонок.
Кропив’янка класифікується залежно від тривалості – гостра та хронічна.
Хронічна кропив’янка може бути спонтанною або індукованою. Індукована кропив’янка має безліч різновидів, таких як
- дермографізм,
- холодова кропив’янка,
- холінергічна кропив’янка,
- контактна кропив’янка,
- відстрочена кропив’янка від тиску,
- сонячна кропив’янка,
- теплова кропив’янка,
- вібраційна кропив’янка,
- вібраційний ангіоневротичний набряк
- аквагенна кропив’янка.
Хто схильний до розвитку кропив’янки?
Хоча кожна п’ята дитина або дорослий може перенести гостру кропив’янку протягом життя, незалежно від віку, статі та раси, малі діти та діти старшого віку, а також дорослі, які є схильні до алергії, мають більший ризик розвитку хронічної кропив’янки.
У маленьких дітей кропив’янка зустрічається рідко, але якщо і виникає, то причина тому є зазвичай інфекція. Для старших дітей їжа, ліки та алергени, що вводяться інгаляційно, є важливими факторами, що спричиняють кропив’янку. У дорослих осіб зазвичай вона має ідіопатичний та спонтанний характер.
Звернення до лікаря може бути необхідним у випадку, коли гостра кропив’янка супроводжується лихоманкою, оскільки це може бути першим симптомом COVID-19.
Хронічна спонтанна кропив’янка трапляється у 0,5-2% населення, при цьому в деяких країнах жінки страждають на це частіше, ніж чоловіки. Однак, більш поширена є хронічна індукована форма.
Як впізнати кропив’янку?
Пухирі від кількох міліметрів до кількох сантиметрів діаметром, білого або червоного кольору, з червоним відблиском або без нього, є характерною ознакою кропив’янки. Кожен пухир може змінювати форму і тривати від кількох хвилин до кількох годин. Вони можуть бути круглими, утворювати кільця, мати візерунок у вигляді карти або бути гігантськими плямами.
Кропив’янка може виникати на будь-якій ділянці тіла та мати тенденцію до поширення.
При хронічній індукованій кропив’янці пухирі з’являються протягом п’яти хвилин після контакту з подразником і зберігаються від декількох хвилин до однієї години. Пухирі можуть бути лінійними при дермографізмі, дуже маленькими при холінергічній кропив’янці, обмеженими при контактній кропив’янці та дифузними при холодовій кропив’янці. Остання може бути потенційно небезпечною при купанні в холодній воді.
При хронічній спонтанній кропив’янці уртикарії більш стійкі, але проходять протягом 24 годин. Вони можуть виникати в будь-який час доби.
Що спричинює кропив’янку?
Кропив’янка виникає через вивільнення хімічних медіаторів з клітин тканин та циркулюючих базофілів. Гістамін, фактор активації тромбоцитів та цитокіни – це деякі з таких медіаторів. Ці медіатори активують чутливі нерви та викликають розширення кровоносних судин та витік рідини в навколишні тканини.
Щодо причин кропив’янки, запропоновано кілька гіпотез. Імунна система, системи арахідонової кислоти та згортання крові, а також генетичні мутації – це деякі з можливих факторів.
Гостра кропив’янка
- Гостра кропив’янка може мати наступні причини, але їх не завжди можна точно встановити:
- Вірусна інфекція (наприклад, інфекція верхніх дихальних шляхів, вірусний гепатит, інфекційний мононуклеоз, мікоплазма)
- Бактеріальна інфекція (наприклад, зубна інфекція, запалення приносових пазух)
- Харчова алергія (зазвичай, молоко, яйця, арахіс, морепродукти)
- Лікарська алергія (часто, антибіотики)
- Медикаментозна кропив’янка через псевдоалергію (наприклад, аспірин, нестероїдні протизапальні препарати, опіати, рентгеноконтрастні речовини)
- Укуси бджіл або ос
- Поширена реакція після локалізованої контактної кропив’янки (наприклад, на латекс)
Якщо кропив’янка важка, то це може призвести до анафілактичного шоку.
Хронічна кропив’янка
Хронічна спонтанна кропив’янка зазвичай є ідіопатичною, що означає, що її причина невідома, хоча ймовірно, що вона розвивається в результаті аутоімунних процесів.
Хронічна спонтанна кропив’янка також може бути пов’язана з
- хронічними інфекціями, такими як Helicobacter pylori або кишковими паразитами,
- хронічними аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак,
- захворюваннями щитовидної залози,
- целіакією,
- вітіліго тощо.
Симптоми при хронічній спонтанній кропив’янці можуть збільшуватися при тепловому впливі, вірусних інфекціях, терті, прийомі деяких ліків, вживанні продуктів харчування, що містять багато гістаміну.
Індукована кропив’янка може бути викликана
- фізичними подразниками, такими як погладжування або дряпання шкіри,
- носінням вузького одягу,
- сушінням рушника після гарячого душу,
- контактом з холодним повітрям на відкритій шкірі,
- контактом з льодом, кріотерапією,
- фізичними вправами
- емоційними розладами.
Деякі люди можуть реагувати на алергени, такі як біле борошно, косметика, текстиль, латекс, слина, м’ясо, риба, овочі, або на псевдоалергени або подразники.
Діагностика
Аби встановити діагноз кропив’янки необхідно виявити у пацієнта уртикарії, які тривають менше 24 годин, із ангіоневротичним набряком або без нього. Якщо є підозра на лікарську, латексну або харчову алергію при гострій кропив’янці, то можуть знадобитися шкірні прик-тести та аналізи на алергени.
Індукована кропив’янка часто підтверджується, викликаючи реакцію за допомогою дряпання шкіри при дермографізмі або прикладання кубика льоду при підозрі на холодову кропив’янку. У пацієнтів з кропив’янкою з лихоманкою, болем у суглобах та нездужанням слід провести дослідження на виключення аутозапального захворювання. Іноді можуть проводити біопсію уртикарій.
Лікування кропив’янки
Основне лікування всіх форм кропив’янки у дорослих та дітей полягає у застосуванні пероральних H1-антигістамінних препаратів другого покоління, таких як цетиризин або лоратидин. Якщо стандартна доза є неефективною, дозу можна збільшити вчетверо. Дозу антигістамінних препаратів підбирає лікар-алерголог залежно від тяжкості перебігу кропив’янки.
Щоб уникнути тригерних факторів, варто спробувати усунути виявлені тригери, такі як ліки або харчові продукти. Крім того, можна уникнути алергенів, які спричиняють кропив’янку, і лікувати хронічні інфекції, такі як H. pylori.
При кропив’янці варто уникати аспірину, опіатів та нестероїдних протизапальних препаратів, а також мінімізувати споживання харчових псевдоалергенів. Якщо алерген має клінічне значення для кропив’янки, то його слід уникати. Також важливо зведення фізичних тригерів до мінімуму, уникати тісного одягу та тертя шкіри.
Якщо кропив’янка виникає внаслідок холоду або сонця, то варто одягатися відповідно до погодних умов і застосовувати сонцезахисні засоби широкого спектру дії.
Якщо пацієнти не реагують на максимальні дози пероральних антигістамінних препаратів другого покоління протягом чотирьох тижнів, то їх слід направити до дерматолога, імунолога або лікаря-алерголога. Довготривале застосування системних кортикостероїдів не рекомендується через їхні побічні ефекти, тому можна спробувати лікування омалізумабом або циклоспорином, для яких є переконливі докази ефективності.
Омалізумаб в лікуванні кропив’янки
Омалізумаб — це гуманізоване моноклональне антитіло (біологічне лікування), яке зв’язується з циркулюючим імуноглобуліном Е (IgE) і зменшує вивільнення медіаторів запалення тучними клітинами та базофілами.
Є додатковою терапією для пацієнтів віком від 12 років із тяжкою хронічною ідіопатичною (спонтанною) кропив’янкою, симптоми якої залишаються незважаючи на H1- антигістамінне лікування.
Його вводять шляхом підшкірної ін’єкції у дозі 2 ін’єкції по 150 мг 1 раз на 4 тижні. Пацієнт повинен залишатися під наглядом протягом деякого часу після ін’єкції в медичному закладі.
